Перша писемна згадка про Локачі датована 1542 роком , однак поселення дуже старовинне. Майже всі навколишні населені пункти мають дуже давні назви :Дорогиничі , Холопичі , Замличі . Географічні назви на "-ичі" - один із найдавніших слов'янських топонімічних типів назв , який формувався в основному у VI -VII ст.

Першими історичними володарями Локачів були князі Глинські. В період господарювання Чорторийських в Локачах був збудований замок на болотах близько села Козлів — навпроти Локач. Про цей замок згадує Ян Яблонський — воєвода Волинський у 1545 році. Далі володарями Локач стають князі литовські Сангушки, які з'явилися на Волині в Камені-Каширському і Ратне в 1441—1443 роках. Найвідомішим з цього роду був Роман Сангушко (1537—1571) — князь Локач.

У 1625 році Локачами, які на той час вже були містечком і мали право на чотири ярмарки, володіють шляхтичі Вільги (г. Бонча). Населення займалося сільським господарством. Налічувалось в Локачах 173 двори. Крім ремісників, шевців, кравців, пекарів, перекупників була ще одна категорія — торгова знать. Становище селян в цей час було нестерпним. Феодали примушували селян відробляти шість днів панщини на тиджень, стягуючи грошові та натуральні податки.

У 1793 році після другого розподілу Польщі, Локачі, як і вся Волинь, попадають під панування Росії. Тривало це до 1917 року. 1812 року Локачі були захоплені військами наполеонівської армії. Наприкінці вересня цього ж року західну частину Волині, в тому числі й Локачі, визволили від загарбників російські війська. Більшість місцевих селян брали участь у цій війні і тому вважали, що після закінчення війни одержать свободу. Але їхні сподівання були марними, селяни так і залишилися кріпаками, виконуючи кріпосницькі повинності на користь власника містечка Людовіка Вільги, воєводи Черняховського.

Населення Локачів жило в темряві, панувала суцільна неписьменність. Лише у 1803 році було відкрите парафіяльне училище, яке через брак коштів невдовзі припинило своє існування. Лише з 1817 року розпочалося нормальне навчання в училищі, навчали польською і російською мовами. Навчання в школі майже не було, вона була закрита, лише у 1835 році відновлює свою роботу. Після реформи 1861 року в Локачах виникають перші підприємства. Діяло дві суконні фабрики, цегельний завод. Селяни займалися кустарними промислами, особливо було розвинуте столярне виробництво, виготовлення деяких сільськогосподарських знарядь, ковальська справа, ткацтво, цим займались у кожному господарстві. Вироби збувалися на місцевих ринках та ярмарках, що відбувалися в Локачах.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село відходить до Польської Республіки.

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, село захоплено СРСР.

23 червня 1941 року в село Локачі без бою вступили німці. Гітлерівці організували в Локачах масові розстріли, під час яких знищено 3667 чоловік єврейської національності. До Німеччини на каторжні роботи було вивезено 994 чоловік. В липні 1944 року в селі Локачі було відновлено радянський окупаційний режим.

З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.